Тут одночасно можуть розміститись 50 тисяч глядачів, тут найбільші у Європі монітори. На відкриття сюди з’їхались три тисячі VIP-персон із усього світу, саме шоу коштувало близько трьох мільйонів доларів, а участь у ньому взяли кілька тисяч учасників і персоналу. Гостей розважали зірки української, російської естради та сама Бейонсе Ноулз. Це все було в Донецьку під час відкриття нового стадіону «Донбас Арена». Як все відбувалось, бачив також журналіст «ОГО».

П’ятизірковий стадіон преміум-класу «Донбас Арена» – це витвір спортивно-архітектурного мистецтва. Коли дивишся на цю споруду, розумієш, що співвласник корпорації «СКМ» та президент футбольного клубу «Шахтар» Рінат Ахметов недаремно витратив 400 мільйонів доларів.

На церемонію відкриття приїхали всі перші особи держави та найбагатші люди України та Європи. Організацією шоу займалась італійська компанія K-Events, яка спеціалізується на проведенні масштабних шоу. В її послужному списку – організація відкриттів Олімпійських ігор. Забігаючи наперед, варто сказати, що відкриття «Донбас Арени» також пройшло з олімпійським розмахом.

«Літаюча тарілка» – серце Донецька

В аеропорту Донецька всіх гостей зустрічали дівчата модельної зовнішності, вдягнені в чорно-помаранчеві сукні – офіційних кольорів футбольного клубу «Шахтар». Варто сказати, що цього дня в аеропорту приземлились 154 чартерних літаки, які доставили бажаючих побачити новий стадіон із Москви, Відня, Мюнхена, Ніцци та Києва. Таку кількість української та європейської еліти, зібраної в одному місці, востаннє можна було побачити хіба що на інавгурації Президента Віктора Ющенка.

Дату відкриття було обрано невипадково. Цього дня Донецьк відзначав професійне свято – День шахтаря. Центральні вулиці міста блищали чистотою. Автобус із щойно прибулими літаком із Києва журналістами з усієї України рухався до нової арени місцевої футбольно-культової команди «Шахтар». З кількості людей із символікою головного донецького футбольного клубу можна було зрозуміти, що «Шахтар» для донеччан — це вже майже релігія. А тепер у них з’явилась і власна «футбольна Мекка».

Автобус завернув на стоянку перед «старим» стадіоном, на якому проводив свої домашні ігри «Шахтар», — РСК «Олімпійський». Він тепер, мов сирота, із заздрістю дивився на свого конкурента, який виблискував на сонці й зовні більше нагадував велетенську літаючу тарілку, яка приземлилась посеред оновленого парку імені Ленінського комсомолу. І навколо цієї «тарілки» крутилось цього дня життя Донецька. По всьому місту сновигали хлопчаки в жилетах із символікою «Донбас Арени», роздаючи спецвипуск газети «Сегодня». Потоки машин, людей, кортежів із VIP-персонами стікались звідусіль до нової арени, наче кров до серця.

Доки на «Донбас Арені» завершувались останні приготування, в конференц-залі РСК «Олімпійський» проходили одна за одною прес-конференції причетних до свята осіб. Представники турецької будівельної компанії розповідали про грандіозність проекту. Керівники ФК «Шахтар» – про нові плани й майбутні перемоги на новому «домашньому» полі команди. Найбільше питань у журналістів було до генерального продюсера компанії K-Events, яка й організовувала «Гранд Шоу», Марко Баліча.

Він розповів, що постановку шоу за масштабом можна порівняти з відкриттям Олімпійських ігор. Але краще один раз побачити, ніж сто разів почути…

Держава «Донбас Арена»

Система безпеки на стадіоні мала бути на найвищому рівні. Перед входом на стадіон всіх журналістів… обшукали. Пройшовши обшук і перевірку, нарешті заходимо на борт цієї велетенської «літаючої тарілки». Всередині стадіон вражає ще більше, ніж ззовні. Фактично це автономний організм чи навіть окрема держава. До речі, українські гроші тут не приймають, як зрештою і будь-які інші. Всі розрахунки всередині «Донбас Арени» проводяться виключно за допомогою пластикових карток «DA Money», які можна придбати в касах стадіону чи тут же у спеціальних працівників. У них же можна поповнити баланс картки від 20 до 2 000 гривень.

Витратити тут гроші справді є де. Три ресторани різного класу, чотири бари і окремий фан-бар, фан-магазин, музей ФК «Шахтар» та фітнес-центр. У VIP-ложі можуть розміститись кілька тисяч гостей. На кількасот журналістів розрахована ложа преси, де є все необхідне для роботи.

«Донбас Арена» вражала розмахом, і від того зростало нетерпіння побачити «Гранд Шоу» церемонії відкриття…

Шахтарі, інопланетяни, президенти, Бейонсе

Цього дня кожен відвідувач «Донбас Арени» отримав світлодіодний ліхтарик. І тільки-но на арені згасло світло перед початком дійства, всі 50-тисячні трибуни засвітились живим зоряним морем. Видовище, від якого перехоплювало подих. Але далі було більше.

Під звуки пафосної музики, в якій вгадувалися гул вугільного конвеєра та удари відбійного молотка, на стадіоні з’явились сотні постатей в шахтарських робах і касках. Вони штовхали перед собою вагонетки. У звуках музики поступово вгадувався мотив безсмертного хіта We will rock you. Під його звуки з вагонеток на полі спорудили сцену, де ніби нізвідки з’явились Наталія Могилевська, Світлана Лобода та Альона Вінницька, співаючи слова пісні. Сотні «шахтарів» тим часом на полі утворили слово «Донецк» (російською – авт.). Це слово рухалось і світилось сотнями ліхтарів на шахтарських касках. В іншій частині стадіону тим часом з’явилась «жива» карта України і люди в українських національних костюмах. Тут маю «зняти капелюха» перед режисерами шоу. Момент був настільки хвилюючим, патріотичним (хоч і з регіонально-донецьким присмаком) та емоційним, що сльози навертались на очі. І таких моментів у шоу було кілька.

Потім був виступ Діми Білана, який цього вечора трохи повеселив журналістів на прес-конференції. Відповідаючи на запитання, які враження має від стадіону, Діма сказав, що був настільки приголомшений побаченим, що самому захотілось пробігтись по доріжці стадіону. Це викликало сміх у залі й уточнююче запитання іншого журналіста: «Яку доріжку ви маєте на увазі? На «Донбас Арені» немає бігової доріжки. Чи ви мали на увазі якусь іншу?».

А далі були Гімн України, гімн «Шахтаря» та виступи двох президентів: України – Віктора Ющенка та ФК «Шахтар» – Ріната Ахметова. І якщо першого зустріли, м’яко кажучи, прохолодно, то Ріната Леонідовича зустрічали стоячи, кількахвилинними аплодисментами та вигуками «Дякуємо, Рінат!». Відразу стало зрозуміло, хто «господар» регіону.

Стадіон знову огорнула темрява. До подиву глядачів із висоти спустилась літаюча тарілка, з якої з’явились невідомі істоти і вийшли на поле проти гравців у формі донецького «Шахтаря». Результат передбачуваний – інопланетяни розгромлені.

Стадіон підвівся вдруге, коли на полі з’явились ветерани донецького футбольного клубу. Найстарішому з них, Миколі Жукову, вже за вісімдесят. На моніторах транслювались архівні кадри матчів «Шахтаря». Стадіон аплодував стоячи…

Були ще феєричне представлення команди з виходом гравців із вогню, рухома фігура велетенського футболіста, утвореного із сотень людей, який забиває гол у ворота суперника, богиня футболу, яка спускається з неба і вручає Ахметову кубок УЄФА. І кадри з фільму «Останній герой» про те, як «Шахтар» здобував кубок УЄФА. Цей момент глядачі знову вітали стоячи.

А на гостей «Донбас Арени» ще чекало шоу зірки світового масштабу – Бейонсе Ноулз – і феєрверк, який намалював у небі Донецька «діамант».

Відчуйте різницю

Вже наступного дня в літаку, що повертав журналістів до Києва, згадалось чомусь, як вболівали за донецьку команду в Рівному. Як на очі вболівальників у рівненських барах накочувались сльози, коли Дарійо Срна піднімав над головою омріяний трофей. Переконаний, тоді так само зі сльозами на очах раділи вболівальники Львова, Херсона, Тернополя чи Луганська. Тоді ніхто не думав, з якої частини України ця команда, якою мовою там розмовляють і хто її спонсор. Важливо було лише те, що це команда українська, завдяки якій жовто-синій стяг знову піднявся найвище.

В аеропорту «Бориспіль» нас знову зустрічали молоді дівчата, вдягнені в кольори футбольного клубу «Шахтар». Автобуси з аеропорту доставляли всіх у Київ. Чи то з натяком, чи то випадково, але довозили вони нас до напіврозібраного НСК «Олімпійський», де має відбутись фінальний матч чемпіонату з футболу Євро–2012. Дивлячись на київський стадіон, починаєш сумніватись, що Україна встигне підготуватись до чемпіонату і що він таки відбудеться в нас. Але, згадуючи «Донбас Арену», віриш, що мрії таки збуваються.

 

Алексей Кривошеев http://www.ogo.ua/archive/2009-09-02/site/31579